Упорядники: Іван Бутич, Вячеслав Ринсевич, Ігор Тесленко
Місце видання: Київ-Львів Видавництво: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України; Наукове товариство імені Шевченка; Центральний державний історичний архів України, м. Київ Рік видання: 2004 Кількість сторінок: 1088 с. Пропонована увазі читачів збірка включає всі, які вдалося виявити в архівах України, Російської Федерації і Польщі, універсали, накази, угоди українських гетьманів, зокрема: Івана Виговського (1657-1659), Юрія Хмельницького (1660-1662 1677-1681), Якима Сомка (1660-1663), Павла Тетері (1663-1665), Івана Брюховецького (1663-1668), Петра Дорошенка (1665-1676), Дем’яна Многогрішного (1668-1672), Михайла Ханенка (1670-1674), Івана Самойловича (1672-1687) та значну частину універсалів і наказів генеральної військової старшини і полковників (1649-1687), у яких йдеться про соціально-економічний розвиток і політичне становище у 2-й полов ... Читати далі » |
Упорядники: Іван Крип’якевич, Іван Бутич
Місце видання: Київ Видавництво: Інститут історії України НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН Рік видання: 1998 Кількість сторінок: 383 с. У збірці вміщено всі відомі універсали та накази Богдана Хмельницького, а також угоди і вимоги гетьмана за 1648-1657 рр. з архівів України, Російської Федерації, Білорусі, Польщі, США, Бразилії, в яких йдеться про соціально-економічний розвиток і політичне становище України у період Хмельниччини. У додатках наведені сумнівні та підроблені універсали Богдана Хмельницького, універсали полковників, список універсалів Богдана Хмельницького, згадуваних у джерелах та літературі, але не виявлених, а також науково-довідковий апарат. Більшість універсалів написані на латині, хоча листування з царем написане на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою ... Читати далі » |
Інші назви: Грамматіка словєнска, Грамматика словенска
Місце видання першоджерела: Вільно Рік видання першоджерела: 1596 Автор: Василь Васильович Німчук Місце видання: Київ Видавництво: Наукова думка Рік видання: 1980 Кількість сторінок: 185 с. «Грамматіка словенска совершенного искусства осми частей слова» Зизанія (1596) — перший систематичний підручник церковнослов'янської мови, призначений для шкіл. Тут визначено чотири частини граматики: орфографію, просодію, етимологію, синтаксис, виділено 8 частин мови: различіє (артикль), ім'я, містоім'я, глагол, причастіє, предлог, нарічіє, союз. В творі Зизаній проводить античні й ренесансні ідеї про граматику як початок вивчення всіх наук, демонструє її зв'язок з риторикою, логікою та філософією, багато уваги приділяє філософії Арістотеля, Епікура та ін. Зизаній увів орудний відмі ... Читати далі » |
Інша назва: Лєксис сирѣчь рєчєнїя вкрат(ъ)цѣ събран(ъ)ны
Місце видання першоджерела: Вільно Рік видання першоджерела: 1596 Автор: Василь Васильович Німчук Місце видання: Київ Видавництво: Наукова думка Рік видання: 1964 Кількість сторінок: 204 с. «Лексис» Лаврентія Зизанія – перший друкований церковнослов’янсько-український словник, що вийшов у світ в м. Вільні у 1596 році. Його реєстр організований за диференційним принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов'янські слова, що відмінні від українських формою чи значенням), налічує 1061 слово. Словник Л. Зизанія відіграв значну роль у подальшому розвитку східнослов’янської лексикографії. У даному виданні «Лексис» Л. Зизанія друкується фотомеханічним способом за примірником «Лексиса», оправленого разом з «Грамматікою словенскою» Л. Зизанія, що зберігається ... Читати далі » |
Інша назва: Мелетій Смотрицький - Грамматіки славенския правилноє Сvнтаґма
Місце видання першоджерела: м. Єв'є (нині – м. Вевіс, Литва) Рік видання першоджерела: 1619 Автор: В. В. Німчук Місце видання: Київ Видавництво: Наукова думка Рік видання: 1979 Кількість сторінок: 502 с. М.Смотрицький у "Граматиці…" упорядкував уживання букв ъ, ь – тільки як знаків на позначення відповідно твердості та м'якості приголосних; літеру s ("зело") зберіг лише на позначення числа 6; узаконив уживання букви й; увів в укр. графіку букву ґ на позначення дзвінкого проривного задньоязикового приголосного; встановив правила вживання букв на позначення голосних і приголосних звуків, вживання великої літери, дав правила вживання знака переносу, розділових знаків, титл. Багато з його правил чинні по сьогодні. У "Граматиці…" виділено 8 частин мови: ім'я, містоименіє, глагол, причастіє, нарічіє, предлог, союз, междометіє. М.Смотрицький звернув увагу на дієприслівник (дієпричастіє), відкрив у слов'ян. системі місц. відмінок ("сказательний падеж"), здійснив поділ іменників на 5 відмін, які в осн. рисах зберігаються й понині; зробив поділ дієслів на 2 дієвідміни, що визнається й тепер; докладно описав незмінні частини мови, церковнослов'ян. синтаксис. Суттєво збагатив слов'ян. мовознавчу термінологію. У галузі теорії слов'ян. мовної системи "Граматика…" не мала собі рівних до 2-ї пол. 18 ст. Вона перевидавалася кілька разів протягом 17–18 ст. Як підручник церковнослов'ян. мови використовувалася ще в 1-й чв. 19 ст. Справила великий вплив на розвиток лінгвістичної думки в слов'ян. світі, частково і в ін. народів. Основоположник сучасної славістики Й.Добровський відверто визнав, що йшов "слідами Мелетія", який "показав правильну дорогу". Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі » |
Інші назви: Грамматыка словєнская, Ivan Uzhevych "Grammatica Sclavonica", паризький рукопис
Місце видання першоджерела: Париж Рік видання першоджерела: 1643 Місце видання: Київ Видавництво: Наукова думка Рік видання: 1970 Кількість сторінок: 309 с. Пам'ятка української мовознавчої (граматичної) науки середини XVII ст. Це фактично перша граматика власне української літературної мови XVII- XVII ст. її склав у 1643 р. латинською мовою український студент Паризького університету — Сорбонни — Іван Ужевич. Рукопис праці і зараз зберігається в Національній бібліотеці в Парижі. На жаль, ця граматика не була надрукована і не змогла відіграти своєї ролі в нормалізації і розвитку української літературної мови XVII —XVIII ст. Та вона становить високу пам'ятку української граматичної науки XVII ст., що свідчить про розвиненість української літературної мови того часу, про прагнення вчених людей України піднести її пр ... Читати далі » |
Інші назви: Лексикон словенороський, Лексiконъ славенорωсскїй и именъ тлъкованїє
Місце видання: Київ Видавництво: друкарня Києво-Печерської лаври Рік видання першоджерела: 1627 Автор: Василь Васильович Німчук Рік видання: 1961 Кількість сторінок: 269 с. Перший в історії словник української мови "Лексіконъ славенноросскій і именъ тлъкованіє" Памво Беринди. Цей словник охоплює 6982 слова церковно-слов`янською мовою та подає їх переклад тогочасною українською мовою, даючи їх етимологію й пояснення. Цей труд протиставлявся наступові польського католицтва і польської культури. Автор, на стор. 14, називає живу, розмовну мову "росской мовой", і одразу бачимо велику кількість слів, що є притаманні сучасній українській мові ("фарба", "вдячен", "ласкавий", "або", "не гаразд", "всюди", "кохаюся", "сприяю", "дякую", "мовимо", "чинимо", "недобре", "обачно", "обачний", "справа", "що", "має" тощо). Цей труд наводить слова з дигамою (п’ятою літерою сучасного алфавіту – Ґ). ... Читати далі » |
Повна назва: О начале проименования козаков, откуду казаки наречены и от коего племены и рода
Місце видання: Москва Видавництво: Книга по требованию Рік видання: 2012 р. Кількість сторінок: 92 с. Головний сюжет літопису – боротьба козаків під керівництвом Б. Хмельницького проти Польщі. Розповідь обривається перед смертю Богдана Хмельницького: можливо, саме у цей час вона була написана. За деякими даними, Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. Версія про походження козаків, викладена у рукописі, зараз не підтримується. Проте вона була загальноприйнята у свій час, її можна зустріти в кількох інших творах козацьких істориків. Тому вона, безперечно, також заслуговує на увагу і ретельне дослідження. Принаймні, першоджерел такої давності у дослідників козацтва є дуже мало. Даний рукопис був серед джерел, на які історик Д.Н. Бантиш‐Каменський (1788-1850) опирався при написанні своєї книги "Історія Малої Росії". ... Читати далі » |
Автор: Києво-Печерський архімандрит Лука
Місце видання: Київ Видавництво: друкарня Києво-Печерської лаври Рік видання: 1757 р. Кількість сторінок: 114 с. Поява «Акафіста Святій Великомучениці Варварі» у Київському Православ’ї вперше відзначається в 1637 р., коли він був виданій в Києво-Печерської лаврі «на підставі лаврських рукописів». Але, на великий жаль, цей текст на сьогодні вважається втраченим, а деякі дослідники взагалі вважають його історичну наявність сумнівною.Сучасній варіант «Акафіста Святій Великомучениці Варварі» належить перу відомого богослова та письменника Київського Православ’я, митрополита Київського і Галицького Іосафа (Кроковського), який з 1697 по 1708 був архімандритом Києво-Печерської лаври. Також варто відзначити той факт, що, незважаючи на те, що вже більше півстоліття Київська митрополія була приєднана до Московської патріархії, київські ченці продовжували триматися не тільки свого, українського, православного обряду, але й видавати богослужбові книги на українському ізводі церковнослов’янської мови. Таке положення речей тривало практично до останньої чверті вісімнадцятого століття. Саме цим і унікальне дане видання акафіста святій великомучениці Варварі. ... Читати далі » |
Місце видання: Почаїв
Видавництво: друкарня Почаївської Успенської лаври Рік видання: 1791 р. Кількість сторінок: 16 с. Так з 12 років він стає «іноком зело іскусним», «живя как ангел Божий посреди братий”. Особливо його добродійство і благочестиве життя було повчальним для братії обителі «зене всем на взор и пользу бяше». Коли досяг церковного повноліття, тобто мав 30 років, його рукоположили у священицький сан. Учень Іова – Досифей – лишив про преподобного житіє, котре говорить, «що скоро Іов прийняв постриг у схиму» і знову отримав ім’я, що мав при хрещенні Іоанн, – на честь Іоанна Предтечі... Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі » |