Повна назва: Служба на Преславний День Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
Місце видання: Київ
Видавництво: друкарня Києво-Печерської лаври
Рік видання: 1788 р.
Як ми знаємо, після незаконної передачі Київської православної митрополії під владу Російського Православної Церкви, остання почала поступово знищувати всі особливості Київського православ’я. Особливо активно цей процес розпочався в другій полові ХVIII століття.Однак, українські ченці Києво-Печерської лаври всіляко чинили опір політиці русифікації Київського православ’я. Це дуже добре відобразилося в їх друкованих виданнях.Пропонована вашій увазі видання – одне з останніх, де ще зустрічаються певні особливості українського (київського) наголосу церковнослов’янської мови та спадщина стародруків ХVII ст. Зокрема «Тріоді цвітної», виданої в Львові (1642 та 1663 рр.).
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »

Місце видання: с. Унів
Видавництво: Друкарня Унівської лаври
Молито́вник, молитвослов — книга, в сучасних умовах, нерідко малого або кишенькового формату, в якій викладені основні молитви, до яких звертається вірянин. Релігія останнього при цьому може бути теоретично будь-якою, хоча найбільше поширення молитовники отримали серед адептів конфесій, що складають сучасне християнство. Крім того, молитовники відомі та поширені у сповідників юдаїзму.
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »

Інша назва: Триодь цветная
Автор: Сльозка Михайло
Видавництво: Типографія Сльозки
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »

Автор: Єлисей Плетенецький
Місце видання: Київ
Рік видання першоджерела: 1617
Кількість сторінок: 424 с.
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »

Місце видання: Київ
Рік видання першоджерела: 1643
Кількість сторінок: 1240 с.
Книга Псалмів, також Псалти́р  — одна з книг Старого Заповіту Біблії. У юдейській, католицькій і протестантській традиціях сучасна Книга Псалмів містить 150 псалмів, а у православній — 151 псалом. Всупереч апокрифічним історіям, в яких авторство псалмів приписують винятково Давидові, нині вважають, що Псалтир є поетичною збіркою, яку поступово написали кілька авторів; деякі з псалмів можуть датуватися раннім періодом Єврейської монархії. Псалми призначалися для співу з музичним супроводженням і вживалися в літургії у Єрусалимському Храмі; вони надалі вживаються як і в громадському, так і приватному поклонінні євреями і християнами. Більшість псалмів — вираження хвали і поклоніння Богові та Його ділам. Псалтир століттями використовували як шкільний підручник, читали над померлим, а також над хворим. Цитати з Псалтиря трапляються в українській літературі вже з 11 століття до найновіших часів. З Псалтиря у давнину ворожили.
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »

Місце видання: Київ
Рік видання: 1996
Видавництво: Інформаційно-видавничий центр української православної церкви
Рік видання першоджерела: 1646
Кількість сторінок: 1672 с.
Репринтне видання книги 1646 року в форматі pdf. Требник умовно можна розділити на три частини, в першій частині знаходяться послідування Таїнств і обрядів, що стосуються життя християнина від народження до смерті (Хрещення, Вінчання, відспівування і т.д.). Друга частина Требника митрополита Петра Могили складена з молитов на освячення храмового приладдя та потреб побуту християнина. І, нарешті, третя частина Євхологіона містить молитви і різні чинопослідування, що носять суспільний характер: як то молебень при морі худоби, в день новоліття, чин перед початком навчання отроків.
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »

Автор: Швайпольт Фіоль
Місце видання: Краків
Рік видання першоджерела: 1491
Кількість сторінок: 340 с.
Окто́їх (грец. Ὀκτώηχος «восьмигласник», «голос») — богослужбова книга Православної Церкви, яка містить в собі чинопослідування вечірні, повечір'я, утрені та літургії для шести буденних днів тижня, а для недільних днів, крім того — малої вечірні і полуношниці. Всі ці піснеспіви за способом співу поділяються на вісім гласів (звідси назва книги) або наспівів, з яких кожен вживається в продовження однієї седмиці. Названий за належністю мелодійної системі осьмогласся. На ранній стадії розвитку осьмогласні комплекти седмичних співів отримали назву Октоїх або Паракліт (за деякими текстам, позначеним як «молебні», παρακλητικόι). Обидві назви — Октоїх і Паракліт — в ранній літургійній практиці могли застосовуватися для зібрань текстів з одними і тими ж присвятами, але також могли тлумачитися по-різному в різних місцевих традиціях.
За чверть століття до першої книги Франциска Скорини, Фіоль видав у польському Кракові першу з відомих в світі руських книг під назвою "Октоїх Швайпольта Фіоля", випустивши в тому ж році і другу книгу "Часословець".
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »

Автор: Спиридон Соболь
Місце видання: Київ
Рік видання першоджерела: 1629
Кількість сторінок: 293 с.
Окто́їх (грец. Ὀκτώηχος «восьмигласник», «голос») — богослужбова книга Православної Церкви, яка містить в собі чинопослідування вечірні, повечір'я, утрені та літургії для шести буденних днів тижня, а для недільних днів, крім того — малої вечірні і полуношниці. Всі ці піснеспіви за способом співу поділяються на вісім гласів (звідси назва книги) або наспівів, з яких кожен вживається в продовження однієї седмиці. Названий за належністю мелодійної системі осьмогласся. На ранній стадії розвитку осьмогласні комплекти седмичних співів отримали назву Октоїх або Паракліт (за деякими текстам, позначеним як «молебні», παρακλητικόι). Обидві назви — Октоїх і Паракліт — в ранній літургійній практиці могли застосовуватися для зібрань текстів з одними і тими ж присвятами, але також могли тлумачитися по-різному в різних місцевих традиціях.
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »

Автор: Є. Плетенецький
Місце видання: Київ
Рік видання першоджерела: 1619
Кількість сторінок: 1065 с.
АНФОЛОГІОН (Антологіон, Трефологій, Цветослов, Цвітна мінея, Святкова мінея) – збірка текстів святкових служб православної церкви на всі свята року (див. Богослужбові книги в православ'ї). До 17 ст. існував у рукописній традиції. Найдавніше в історії України фундаментальне видання Анфологіону, здійснене у Києво-Печерській друкарні за ініціативи Є.Плетенецького 1619, мало за змістом полемічну спрямованість. У збірці опубліковані служби на пошану перших руських святих – княгині Ольги, Володимира Святославича, Бориса і Гліба. Фундаментальне видання обсягом 1048 с. було добре оздоблене, використовувалися різні шрифти. Здійснювалося за рукописом, підготовленим І.Борецьким, на той час ігуменом Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря, архідияконом З.Копистенським, який звірив рукопис з грецьким оригіналом, переклав та відредагував чимало статей. У передмові вміщені відомості про започаткування Києво-Печерської друкарні, післямова написана Є.Плетенецьким і П.Бериндою.
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »

Місце видання: Ленинград 
Рік видання: 1978
Рік видання першоджерела: 1397
Видавництво: Искусство
Кількість сторінок: 459 с.
Київський Псалтир 1397 р. - пам'ятка давньоруської лицьової книжності. Виконана на пергаменті, прикрашена численними слайдами на полях.
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »