Місце видання: Київ
Видавництво: Український письменник
Рік видання: 2005
Кількість сторінок: 222 с.
У книзі відомого народознавця Галини Лозко розповідається про непересічну значимість народних звичаїв і обрядів, пов'язаних із календарем. Кількаразові зміни літочислення впродовж двох тисячоліть зруйнували основи природного астрономічного календаря, за яким жили наші давні Предки. "Народ, що втратив свій власний календар, блукає у тисячоліттях недолі й пітьми. Лише той, хто пам'ятає, який сьогодні день, здатний відчути пульс Всесвіту", - вважає авторка. Галина Лозко вперше в Україні порушила проблему реконструкції дохристиянського календаря Київської Русі. Міфологія власного народу розглядається авторкою як спосіб пізнання істини, а родова логіка прокладає шляхи осягнення етнічного ідеалу. ... Читати далі »

Місце видання: Тернопіль
Видавництво: Мандрівець
Рік видання: 2011
Кількість сторінок: 368 с.
У цій унікальній книжці зібрано близько 4 тисяч слов’янських історичних та міфологічних імен, що складали рідний іменослов (словник імен) наших Пращурів.
Словник є переконливим свідченням того, що до прийняття світових релігій слов’яни вже мали багатющий запас власних, рідних і зрозумілих усім імен - не запозичених і не нав’язаних силоміць чужоземцями. Нині, коли, здавалося б, все мало потонути в морі глобалізму, наша ідентичність і далі утверджується як самобутній феномен, що існував у житті наших Предків і житиме в наших нащадках. ... Читати далі »

Автор: Лозко Г. С. 
Місце видання: Вінниця
Видавництво: Континент-Прим 
Рік видання: 2007
Кількість сторінок: 520 с.
Мова: сучасна українська
Велесова книга – єдина дерев’яна книга, що не згоріла у вогнях інквизицій і дійшла до нашого часу. Вона має багато прихильників і не менше – противників. Одні вважають її священною книгою слов’ян, інші – підробкою, фальсифікацією. Звичайно, християни схильні називати фальсифікатом усе, що суперечить їхньому світогляду. Ця «релігія любові» винищила народів більше, ніж радянська імперія. Що вже казати про дерев’яні книги! Знайдена на теренах України на початку ХХ століття, книга приголомшує насамперед своєю архаїчністю, яку підробити важко. Коли її читають українці, кажуть, що пробуджується генетична пам’ять. Проте російський філолог О. Трубачов бачить у Велесовій Книзі лише «враждебную идеологическую концепцию», тому чекати на неупереджене наукове прочитання пам’ятки не приходиться. Як би там не було, читачам представлено геніальний літературний твір, написаний давніми українцями про славетну минувшину, в якій діють наші рідні Боги та героїчні Предки, зазначає "Народний оглядач". А тим, хто хоче влаштувати дискусію про автентичність Велесової Книги, пропонуємо переключити свою увагу на Біблію та встановити, ким і коли вона була написана та про чиїх зовсім не героїчних предків у ній ідеться. ... Читати далі »

Місце видання: Київ
Видавництво: Белее
Рік видання: 2003
Кількість сторінок: 108 с.
Мова: сучасна українська
Збірник молитов, легенд, оповідань про давню слов'янську історію написаних праукраїнською (давньоукраїнською) мовою. Велесова книга - безцінна літературна пам'ятка українського народу дохристиянського періоду, сенсаційна знахідка денікінського полковника Алі Ізенбека в маєтку на Харківщині 1919 р. Вона збагатила наші знання з історії України, висвітливши маловідомі XII ст. до н.е. - IX ст. н. е., дала уявлення про життя і вірування наших предків.
Велесова книга свідчить, що наші далекі пращури мали розвинене почуття людської гідности, національної свідомости, патріотизму, неабияку здатність до твор-чости, високі духовність і мораль. Священну любов до рідної землі підтверджували вмінням її боронити, завдяки чому вижили. Вміли також "любити світ зелений і життєдайний, любити друзів своїх і бути мирними між родами" (до ... Читати далі »

Інша назва: Слово о полку Игореве
Місце видання: Москва
Видавництво: Сенатская типография
Рік видання: 1800
Мова: давньоруська / церковнослов'янська
У всіх виданнях, які мені відомі, де "Слово о полку Ігоревім" наводиться "в оригіналі", в дійсності дається адаптований і часто виправлений текст: замінюються на сучасні старі літери, зводяться до єдиного написання ті чи інші слова; а деякі просто редагуються, оскільки, на думку редакторів, в оригіналі була описка чи помилка. Це цілком ймовірно: справді, в оригінальному тексті, скажімо, слово "Київ" може писатися як "Кыев", "Кïевъ", "Кiев", в різних варіаціях. Таким же чином в оригіналі до єдиного написання не наведено безліч слів, імен, назв. Однак видається, що коректура не може називатися справжнім оригіналом, а всі виправлення необхідні, скоріше для вірного розуміння тексту, тобто, вже для його перекладу або адаптацій.
Як відомо, в 1800 році в Москві вийшло перше видання "Слова о полку Ігоревім", що відтворює єдиний відомий оригінальний рукопис твору. Через 12 років в московській пожежі, влаштованій військами Наполеона, оригінал загинув. Внаслідок такої втрати перше видання стало ключовим для дослідження початкового тексту.
Нижче наводиться текст першого видання без єдиної правки: текст збережений таким, яким він постав у виданні 1800 року. Всі букви, ймовірні помилки і невідповідності оригінального видання збережені: фактично це розпізнаний текст першого видання. Збережена також оригінальна пагінація. ... Читати далі »

Повна назва: Українські інтермедії XVII — XVIII ст. Пам’ятки давньої української літератури.
Редактор: М. К. Гудзій
Підготовка тексту: Леонід Махновець
Місце видання: Київ
Видавництво: Видавництво Академії наук Української РСР.
Рік видання: 1960
Пам’ятки давньої української літератури. В українській драматургії XVII — XVIII ст. значне місце займають короткі одноактні комічні п’єси — так звані інтермедії, або інтерлюдії. Назва «інтерлюдія», чи «інтермедія» (від лат. inter — між, ludus — гра, medium — те, що знаходиться посередині), походить від того, що ці п’єси вставлялися між окремими частинами основної, серйозної драми. В ряді випадків зміст інтермедій був зв’язаний з темами, що розвивалися в основних п’єсах, здебільшого ж вони своїм сюжетом були незалежні від цих п’єс. Головне призначення інтерлюдій полягало в тому, щоб дати відпочинок і розвагу глядачеві, стомленому серйозною дією, яка розігрувалася в основній п’єсі. Теми основної дії були переважно релігійні або історичні, хоч інтермедії включалися іноді і в п’єси з світською тематикою. 
Дійовими особами інтермедій були, як правило, персонажі з простолюду, що розмовляли кожний своєю народною мовою: українець — українською, росіянин — російською, білорус — білоруською, в той час як основні, серйозні п’єси писалися своєрідною книжною мовою. ... Читати далі »

Рік видання першоджерела 1702
Видання підготував Я.І. Дзира
Місце видання: Київ
Видавництво: Наукова думка
Рік видання: 1971
Кількість сторінок: 208 с.
Літопис Самовидця — одна з найвидатніших історіографічних пам’яток і одне з найдостовірніших історичних джерел XVII ст., самобутня й оригінальна пам’ятка української мови та літератури. Літопис написано на Стародубщині. Його присвячено часам Хмельниччини й Руїни (до 1676 року включно). Як історичне джерело, написане очевидцем, літопис містить цінні фактичні відомості з історії українського, білоруського, російського, польського та інших народів другої половини XVII ст. Багато з цих відомостей мають унікальний характер.
Видання розраховане на істориків, філологів, етнографів, викладачів та студентів вузів, учителів і широке коло читачів. Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »

Упорядник: Вячеслав Ринсевич
Місце видання: Київ
Видавництво: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка; Наукове товариство ім. Шевченка; Центральний державний історичний архів України, м. Київ
Рік видання: 2008
Кількість сторінок: 720 с.
Пропонована увазі читачів публікація включає універсали, накази, інструкції та інші документи наказного гетьмана Павла Полуботка, які він видавав з генеральною старшиною.Збірник включає десять додатків, які складаються: з листів Павла Полуботка, його майнових документів, опису маєтностей Полуботків, грамоти наданої Сенатом на управління Україною Полуботкові і генеральній старшині, зі щоденника Генеральної канцелярії за 1722-1723 рр., який вели П. Борзаківський та П. Ладинський за часів наказного гетьманства Полуботка, з додатків, які містять відповідно гетьманські та полковничі універсали, з чолобитних ст ... Читати далі »

Упорядник: Іван Бутич
Місце видання: Київ
Видавництво: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України; Наукове товариство імені Шевченка; Центральний державний історичний архів України, м. Київ
Рік видання: 2006
Кількість сторінок: 800 с.
Пропонована увазі читачів публікація включає універсали, накази та інструкції Івана Мазепи, які не потрапили до першої частини наказових документів цього гетьмана, виданої у 2002 році. У першому додатку книги містяться наказові документи українських гетьманів до часів правління Івана Мазепи, у другий додаток включені аналогічні документи генеральної військової старшини і полковників від часів Богдана Хмельницького до часів Івана Мазепи. Документи містять інформацію про соціально-економічний розвиток і політичне становище України у 2-й половині ХІІ – на початку ХІІІ століття. Видання містить науково-довідковий апарат: список місць перебування Івана Мазепи в 1687–17 ... Читати далі »