Місце видання: Київ
Видавництво: Київський міжнародний університет імені Ярослава Мудрого
Рік видання: 2017
Кількість сторінок: 352 с.
У словнику зібрано понад 13 тисяч слів української мови слов’янського походження, які повністю або частково звучанням і значенням збігаються зі словами верхньолужицької (7,5 тис. слів), чеської (10,8 тис. слів), словенської (9,3 тис. слів), сербської й хорватської мов (10,2 тис. слів), території яких не межують з Україною. Можна з повною підставою припускати, що їх наші предки вживали ще до розселення слов’ян — у VІ й попередніх століттях, а не запозичили пізніше. Ці слова є переконливим свідченням про побут, звичаї й життєві турботи наших далеких предків. ... Читати далі »

Автор: Яків Лизогуб
Рік видання першоджерела: 1742
Кількість сторінок: 68 с.
Лизогубівський ЛІТОПИС. Літописець, або Опис короткий шляхетних дійств та випадків, - український літопис, складений в 1742. Містить відомості про події з початку 16 віку до 1737 року. Основними джерелами для Лизогубівського літопису послужили попередні українські літописи і фамільні записки сімейства Лизогубів (про події з 90-х рр. 17 ст. по 1737 рік). В ньому виділяється опис заслуг роду Лизогубів, особливо генерального обозного Якова Лизогуба, котрий і вважається автором літопису. Відображаючи погляди української козацької старшини, він відстоює ідею автономії України.
Книга написана на суржику російської і української мови. ... Читати далі »

Рік видання першоджерела: 1621
Кількість сторінок: 21 с.
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. ... Читати далі »

Рік видання першоджерела: 1700
Кількість сторінок: 6 с.
- пам'ятка української історіографії. Містить виклад подій на Київщині та Волині з 1608 по 1700. Складений і зберігався у Межигірському монастирі під Києвом. Автором вважають настоятеля монастиря Іллю Кошаківського. Межигірський літопис розповідає про селянсько-козацькі повстання у 30-х рр. 17 ст., про Національно-визвольну війну 1648—54 та інші історичні події. Зберігається у ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України.
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. ... Читати далі »

Місце видання: Київ
Видавництво:  Наукова думка
Рік видання: 1971
Кількість сторінок: 199 с.
У книзі досліджуються два найраніші відомі історичній науці українські літописи, що дійшли до наших часів у рукописних оригіналах, як джерело для висвітлення внутрішнього життя, культури і побуту українського народу, його господарської діяльності, класової боротьби в XVI – першій половині XVII ст., а також політичного становища України напередодні визвольної війни 1648–1654 pp.
До текстів літописів додано текстологічні примітки та докладні коментарі.
Розрахована на істориків, літературознавців, мовознавців, викладачів, студентів історичних і філологічних факультетів та широкі кола читачів.
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. ... Читати далі »

Наявні томи: 1-4, 6-7, 9
Місце видання: Москва
Видавництво:  Академия наук СССР. Институт русского языка
Роки видання: 1988-2012
Словарь включает около 30 000 слов (кроме личных имен, географических названий и этнонимов). Треть из них отсутствует в Материалах для Словаря древнерусского языка И.И. Срезневского и в Словаре русского языка XI-XVII вв. Отличается хронологически строгим отбором источников (взяты памятники в списках не позднее первой половины XV в.), исчерпывающей распиской текстов, сведениями о количестве употреблений, грамматической характеристикой слов, наличием греческих параллелей. Широко отражена фразеология XI-XIV вв. Источники Словаря — летописи, хроники, жития, поучения, похвалы, юридическая литература, грамоты, в том числе берестяные, надписи на предметах материальной культуры, в их числе многие неизданные тексты. Предназначен для специалистов по словянским языкам, литературам и истории, студентов, аспирантов и для широкого круга читателей, интересующихся историей и культурой Древней Руси. ... Читати далі »

Інша назва: Слово о полку Игореве
Місце видання: Москва
Видавництво: Сенатская типография
Рік видання: 1800
Мова: давньоруська / церковнослов'янська
У всіх виданнях, які мені відомі, де "Слово о полку Ігоревім" наводиться "в оригіналі", в дійсності дається адаптований і часто виправлений текст: замінюються на сучасні старі літери, зводяться до єдиного написання ті чи інші слова; а деякі просто редагуються, оскільки, на думку редакторів, в оригіналі була описка чи помилка. Це цілком ймовірно: справді, в оригінальному тексті, скажімо, слово "Київ" може писатися як "Кыев", "Кïевъ", "Кiев", в різних варіаціях. Таким же чином в оригіналі до єдиного написання не наведено безліч слів, імен, назв. Однак видається, що коректура не може називатися справжнім оригіналом, а всі виправлення необхідні, скоріше для вірного розуміння тексту, тобто, вже для його перекладу або адаптацій.
Як відомо, в 1800 році в Москві вийшло перше видання "Слова о полку Ігоревім", що відтворює єдиний відомий оригінальний рукопис твору. Через 12 років в московській пожежі, влаштованій військами Наполеона, оригінал загинув. Внаслідок такої втрати перше видання стало ключовим для дослідження початкового тексту.
Нижче наводиться текст першого видання без єдиної правки: текст збережений таким, яким він постав у виданні 1800 року. Всі букви, ймовірні помилки і невідповідності оригінального видання збережені: фактично це розпізнаний текст першого видання. Збережена також оригінальна пагінація. ... Читати далі »

Повна назва: Українські інтермедії XVII — XVIII ст. Пам’ятки давньої української літератури.
Редактор: М. К. Гудзій
Підготовка тексту: Леонід Махновець
Місце видання: Київ
Видавництво: Видавництво Академії наук Української РСР.
Рік видання: 1960
Пам’ятки давньої української літератури. В українській драматургії XVII — XVIII ст. значне місце займають короткі одноактні комічні п’єси — так звані інтермедії, або інтерлюдії. Назва «інтерлюдія», чи «інтермедія» (від лат. inter — між, ludus — гра, medium — те, що знаходиться посередині), походить від того, що ці п’єси вставлялися між окремими частинами основної, серйозної драми. В ряді випадків зміст інтермедій був зв’язаний з темами, що розвивалися в основних п’єсах, здебільшого ж вони своїм сюжетом були незалежні від цих п’єс. Головне призначення інтерлюдій полягало в тому, щоб дати відпочинок і розвагу глядачеві, стомленому серйозною дією, яка розігрувалася в основній п’єсі. Теми основної дії були переважно релігійні або історичні, хоч інтермедії включалися іноді і в п’єси з світською тематикою. 
Дійовими особами інтермедій були, як правило, персонажі з простолюду, що розмовляли кожний своєю народною мовою: українець — українською, росіянин — російською, білорус — білоруською, в той час як основні, серйозні п’єси писалися своєрідною книжною мовою. ... Читати далі »

Рік видання першоджерела 1702
Видання підготував Я.І. Дзира
Місце видання: Київ
Видавництво: Наукова думка
Рік видання: 1971
Кількість сторінок: 208 с.
Літопис Самовидця — одна з найвидатніших історіографічних пам’яток і одне з найдостовірніших історичних джерел XVII ст., самобутня й оригінальна пам’ятка української мови та літератури. Літопис написано на Стародубщині. Його присвячено часам Хмельниччини й Руїни (до 1676 року включно). Як історичне джерело, написане очевидцем, літопис містить цінні фактичні відомості з історії українського, білоруського, російського, польського та інших народів другої половини XVII ст. Багато з цих відомостей мають унікальний характер.
Видання розраховане на істориків, філологів, етнографів, викладачів та студентів вузів, учителів і широке коло читачів. Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »