Упорядник: Вячеслав Ринсевич
Місце видання: Київ
Видавництво: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка; Наукове товариство ім. Шевченка; Центральний державний історичний архів України, м. Київ
Рік видання: 2008
Кількість сторінок: 720 с.
Пропонована увазі читачів публікація включає універсали, накази, інструкції та інші документи наказного гетьмана Павла Полуботка, які він видавав з генеральною старшиною.Збірник включає десять додатків, які складаються: з листів Павла Полуботка, його майнових документів, опису маєтностей Полуботків, грамоти наданої Сенатом на управління Україною Полуботкові і генеральній старшині, зі щоденника Генеральної канцелярії за 1722-1723 рр., який вели П. Борзаківський та П. Ладинський за часів наказного гетьманства Полуботка, з додатків, які містять відповідно гетьманські та полковничі універсали, з чолобитних ст ... Читати далі »

Упорядник: Іван Бутич
Місце видання: Київ
Видавництво: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України; Наукове товариство імені Шевченка; Центральний державний історичний архів України, м. Київ
Рік видання: 2006
Кількість сторінок: 800 с.
Пропонована увазі читачів публікація включає універсали, накази та інструкції Івана Мазепи, які не потрапили до першої частини наказових документів цього гетьмана, виданої у 2002 році. У першому додатку книги містяться наказові документи українських гетьманів до часів правління Івана Мазепи, у другий додаток включені аналогічні документи генеральної військової старшини і полковників від часів Богдана Хмельницького до часів Івана Мазепи. Документи містять інформацію про соціально-економічний розвиток і політичне становище України у 2-й половині ХІІ – на початку ХІІІ століття. Видання містить науково-довідковий апарат: список місць перебування Івана Мазепи в 1687–17 ... Читати далі »

Упорядники: Іван Бутич, Вячеслав Ринсевич, Ігор Тесленко
Місце видання: Київ-Львів
Видавництво: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України; Наукове товариство імені Шевченка; Центральний державний історичний архів України, м. Київ
Рік видання: 2004
Кількість сторінок: 1088 с.
Пропонована увазі читачів збірка включає всі, які вдалося виявити в архівах України, Російської Федерації і Польщі, універсали, накази, угоди українських гетьманів, зокрема: Івана Виговського (1657-1659), Юрія Хмельницького (1660-1662 1677-1681), Якима Сомка (1660-1663), Павла Тетері (1663-1665), Івана Брюховецького (1663-1668), Петра Дорошенка (1665-1676), Дем’яна Многогрішного (1668-1672), Михайла Ханенка (1670-1674), Івана Самойловича (1672-1687) та значну частину універсалів і наказів генеральної військової старшини і полковників (1649-1687), у яких йдеться про соціально-економічний розвиток і політичне становище у 2-й полов ... Читати далі »

Упорядники: Іван Крип’якевич, Іван Бутич
Місце видання: Київ
Видавництво: Інститут історії України НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН
Рік видання: 1998
Кількість сторінок: 383 с.
У збірці вміщено всі відомі універсали та накази Богдана Хмельницького, а також угоди і вимоги гетьмана за 1648-1657 рр. з архівів України, Російської Федерації, Білорусі, Польщі, США, Бразилії, в яких йдеться про соціально-економічний розвиток і політичне становище України у період Хмельниччини. У додатках наведені сумнівні та підроблені універсали Богдана Хмельницького, універсали полковників, список універсалів Богдана Хмельницького, згадуваних у джерелах та літературі, але не виявлених, а також науково-довідковий апарат.
Більшість універсалів написані на латині, хоча листування з царем написане на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою ... Читати далі »

Інші назви: Грамматіка словєнска, Грамматика словенска
Місце видання першоджерела: Вільно
Рік видання першоджерела: 1596
Автор: Василь Васильович Німчук
Місце видання: Київ
Видавництво: Наукова думка
Рік видання: 1980
Кількість сторінок: 185 с.
«Грамматіка словенска совершенного искусства осми частей слова» Зизанія (1596) — перший систематичний підручник церковнослов'янської мови, призначений для шкіл. Тут визначено чотири частини граматики: орфографію, просодію, етимологію, синтаксис, виділено 8 частин мови: различіє (артикль), ім'я, містоім'я, глагол, причастіє, предлог, нарічіє, союз. В творі Зизаній проводить античні й ренесансні ідеї про граматику як початок вивчення всіх наук, демонструє її зв'язок з риторикою, логікою та філософією, багато уваги приділяє філософії Арістотеля, Епікура та ін.

Зизаній увів орудний відмі ... Читати далі »

Інша назва: Лєксис сирѣчь рєчєнїя вкрат(ъ)цѣ събран(ъ)ны
Місце видання першоджерела: Вільно
Рік видання першоджерела: 1596
Автор: Василь Васильович Німчук
Місце видання: Київ
Видавництво: Наукова думка
Рік видання: 1964
Кількість сторінок: 204 с.
«Лексис» Лаврентія Зизанія – перший друкований церковнослов’янсько-український словник, що вийшов у світ в м. Вільні у 1596 році. Його реєстр організований за диференційним принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов'янські слова, що відмінні від українських формою чи значенням), налічує 1061 слово. Словник Л. Зизанія відіграв значну роль у подальшому розвитку східнослов’янської лексикографії. У даному виданні «Лексис» Л. Зизанія друкується фотомеханічним способом за примірником «Лексиса», оправленого разом з «Грамматікою словенскою» Л. Зизанія, що зберігається ... Читати далі »

Інша назва: Мелетій Смотрицький - Грамматіки славенския правилноє Сvнтаґма
Місце видання першоджерела: м. Єв'є (нині – м. Вевіс, Литва)
Рік видання першоджерела: 1619
Автор: В. В. Німчук
Місце видання: Київ
Видавництво: Наукова думка
Рік видання: 1979
Кількість сторінок: 502 с.
М.Смотрицький у "Граматиці…" упорядкував уживання букв ъ, ь – тільки як знаків на позначення відповідно твердості та м'якості приголосних; літеру s ("зело") зберіг лише на позначення числа 6; узаконив уживання букви й; увів в укр. графіку букву ґ на позначення дзвінкого проривного задньоязикового приголосного; встановив правила вживання букв на позначення голосних і приголосних звуків, вживання великої літери, дав правила вживання знака переносу, розділових знаків, титл. Багато з його правил чинні по сьогодні. У "Граматиці…" виділено 8 частин мови: ім'я, містоименіє, глагол, причастіє, нарічіє, предлог, союз, междометіє. М.Смотрицький звернув увагу на дієприслівник (дієпричастіє), відкрив у слов'ян. системі місц. відмінок ("сказательний падеж"), здійснив поділ іменників на 5 відмін, які в осн. рисах зберігаються й понині; зробив поділ дієслів на 2 дієвідміни, що визнається й тепер; докладно описав незмінні частини мови, церковнослов'ян. синтаксис. Суттєво збагатив слов'ян. мовознавчу термінологію. У галузі теорії слов'ян. мовної системи "Граматика…" не мала собі рівних до 2-ї пол. 18 ст. Вона перевидавалася кілька разів протягом 17–18 ст. Як підручник церковнослов'ян. мови використовувалася ще в 1-й чв. 19 ст. Справила великий вплив на розвиток лінгвістичної думки в слов'ян. світі, частково і в ін. народів. Основоположник сучасної славістики Й.Добровський відверто визнав, що йшов "слідами Мелетія", який "показав правильну дорогу".
Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською. ... Читати далі »

Інші назви: Грамматыка словєнская, Ivan Uzhevych "Grammatica Sclavonica", паризький рукопис
Місце видання першоджерела: Париж
Рік видання першоджерела: 1643
Місце видання: Київ
Видавництво: Наукова думка
Рік видання: 1970
Кількість сторінок: 309 с.
Пам'ятка української мовознавчої (граматичної) науки середини XVII ст. Це фактично перша граматика власне української літературної мови XVII- XVII ст. її склав у 1643 р. латинською мовою український студент Паризького університету — Сорбонни — Іван Ужевич. Рукопис праці і зараз зберігається в Національній бібліотеці в Парижі. На жаль, ця граматика не була надрукована і не змогла відіграти своєї ролі в нормалізації і розвитку української літературної мови XVII —XVIII ст. Та вона становить високу пам'ятку української граматичної науки XVII ст., що свідчить про розвиненість української літературної мови того часу, про прагнення вчених людей України піднести її пр ... Читати далі »

Інші назви: Лексикон словенороський, Лексiконъ славенорωсскїй и именъ тлъкованїє
Місце видання: Київ
Видавництво: друкарня Києво-Печерської лаври
Рік видання першоджерела: 1627
Автор: Василь Васильович Німчук
Рік видання: 1961
Кількість сторінок: 269 с.
Перший в історії словник української мови "Лексіконъ славенноросскій і именъ тлъкованіє" Памво Беринди. Цей словник охоплює 6982 слова церковно-слов`янською мовою та подає їх переклад тогочасною українською мовою, даючи їх етимологію й пояснення. Цей труд протиставлявся наступові польського католицтва і польської культури.
Автор, на стор. 14, називає живу, розмовну мову "росской мовой", і одразу бачимо велику кількість слів, що є притаманні сучасній українській мові ("фарба", "вдячен", "ласкавий", "або", "не гаразд", "всюди", "кохаюся", "сприяю", "дякую", "мовимо", "чинимо", "недобре", "обачно", "обачний", "справа", "що", "має" тощо).
Цей труд наводить слова з дигамою (п’ятою літерою сучасного алфавіту – Ґ). ... Читати далі »

Повна назва: О начале проименования козаков, откуду казаки наречены и от коего племены и рода
Місце видання: Москва
Видавництво: Книга по требованию
Рік видання: 2012 р.
Кількість сторінок: 92 с.
Головний сюжет літопису – боротьба козаків під керівництвом Б. Хмельницького проти Польщі. Розповідь обривається перед смертю Богдана Хмельницького: можливо, саме у цей час вона була написана. За деякими даними, Книга написана на суржику церковнослов'янської і української мови. Цей суржик називають ще західноруською письмовою мовою. Письмовою тому, що нею лише писали всі документи, а в побуті розмовляли українською.
Версія про походження козаків, викладена у рукописі, зараз не підтримується. Проте вона була загальноприйнята у свій час, її можна зустріти в кількох інших творах козацьких істориків. Тому вона, безперечно, також заслуговує на увагу і ретельне дослідження. Принаймні, першоджерел такої давності у дослідників козацтва є дуже мало. 
Даний рукопис був серед джерел, на які історик Д.Н. Бантиш‐Каменський (1788-1850) опирався при написанні своєї книги "Історія Малої Росії". ... Читати далі »