«Підбрехач» Григорія Квітки-Основ’яненка — це гумореска, у якій дотепно описано історію кумедного сватання кульгавого хлопця до дівчини. Легкий гумор, народна мова формують у творі фольклорний колорит. «Підбрехач» належить до низки анекдотичних оповідань автора поруч з такими як «Пархімове снідання», «Салдацький патрет» та ін. ... Читати далі »

Рік видання першоджерела: 1835
Дія відбувається в місті Харкові, на Гончарівці.
Одарка Шкурат свариться зі своїм чоловіком Прокопом, бо той п'є. Невдовзі до них підходить Кандзюба і пропонує посватати їхню доньку Улянку за свого сина Стецька. Спочатку Одарка з чоловіком проти — бо всі знають, що в Стецька немає клепки в голові, але зважаючи на його багатство, погоджуються. Сама ж Улянка проти такого шлюбу, бо їй подобається Олексій, але він кріпак. Олексій розуміє, що Уляну хочуть силою видати заміж за дурня й б'є Стецька, щоб той відмовився від дівчини, та Стецько не погоджується, бо дуже боїться свого батька. За допомогою хитрощів Олексійового дядька Уляна одружується з Олексієм, а Стецькові дають гарбуза. ... Читати далі »

Рік видання першоджерела: 1835
У заможного Шпака є красива донька, якій він знайшов, на його думку, достойного і відповідного нареченого. Та дівчина покохала іншого, на шлюб з яким Шпак не може погодитися. Не може, поки у справу не втручається виверткий денщик Шельменко. ... Читати далі »

Рік видання першоджерела: 1840
Потап - дурний, ревнивий чоловік. Дружина його - Настя - бой-баба. Вона хоче відучити його від ревнощів і для того переконати його, що якщо захоче обдурити його, так йому нічим не врятуватися. За допомогою брата, відпущеного улана Сумасвода, вона дурить його цілий день, і, нарешті, бідний Потап примушений обіцяти, що ніколи в житті не буде ревнувати своєї дружини. ... Читати далі »

Рік видання першоджерела: 1833
Події у творі розгортаються на ярмарку, де «скусний» маляр Кузьма Трохимович виставив власноруч мальований «патрет» солдата-москаля. Він так був схожий на справжнього, що перекупки підносили йому бублики, з ним загравали дівчата, а розгадав несправжність солдата швець, який побачив недоліки насамперед у погано змальованих солдатських чоботях. Таку «критику» маляр Кузьма Трохимович не лише стерпів, а й тут же взявся підправити чоботи. А от коли швець почав шукати вади ще і в солдатському «мундирі» (не так рукави пришиті), то тут вже маляр не стерпів і відрізав: «Швець, знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся!».

Портрет у творі виконує подвійну функцію. З одного боку, він — витвір народного мистецтва і сприймається як реальність, з іншого — це штучність, копія дійсності. Крім того, він створює безліч комічних ситуацій: чим довше перебуває на ярмарку, тим більше народу долучається до розваги, при цьому портрет є високим зразком народного малярства. Мальований солдат сприймається як справжній, але постає як декорація. Народ спочатку сприймає його як живу реальність і до нього йдуть з подарунками, пропозиціями.

Поведінку персонажів об'єднує одне — неготовність сприйняти побачене як витвір мистецтва. Цим Квітка-Основ'яненко підкреслив думку, що не кожен спроможний правильно оцінити й сприйняти зразки мистецтва на належному рівні. ... Читати далі »