У комедії “Мина Мазайло” письменник у легкій пародійній формі на тлі чвар однієї родини зумів показати всі підводні камені тогочасної українізації, змусивши глядача сміятися і замислюватися водночас. 
Представлена п’єса Миколи Куліша, закінчена у грудні 1928 року, із успіхом йшла на сцені, але у 1930 році була заборонена. Автор, викриваючи політику українізації у 1920-х роках, передав колорит й суперечності епохи. Комедія, насичена дотепними, пародійними сценами, відрізняється оригінальним сюжетом та презентує живу мову, що відбиває специфіку духовних цінностей основних персонажів.
За визначенням автора п'єса є сатиричною комедією, але у творі має місце трагічність становлення української мови й зацькованого народу, тому — трагікомедія. Тема твору — «Міщанство і українізація». Ідея твору полягає у тому, що засобами гротеску і разючої сатири автор викриває суспільні явища примусової українізації наприкінці 20-х років XX ст., висміює носіїв українського та російського шовінізмів. Водночас, побіжно висміюється і мрійництво, відірваність від життя та невміння робити правильний вибір українських націоналістів.
В основу твору покладено анекдотичну історію про те, як харківський службовець «Донвугілля» з Н-ської вулиці Холодної Гори Мина Мазайло вирішив змінити своє прізвище, у якому вбачив причину своїх життєвих і службових поразок, на престижніше — російське Мазєнін. Але суперечка з приводу цього факту поступово переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень глобальної проблеми. ... Читати далі »

Категорія: Українські комедії (книжки, журнали) | Переглядів: 213 | Додав: tiesto | Дата: 12.09.2019 | Коментарі (0)